Главная
Новости
Фотографы
Услуги
Портфолио
Гостевая книга
Контакты

Новости

Укрінформ: Порошенко дав мені вудку, якою я навчився ловити рибу - улюблений фотограф президентів

14.06.2014
Укрінформ: Порошенко дав мені вудку, якою я навчився ловити рибу - улюблений фотограф президентів

"Улюблений фотограф" президентів, член журналістських спілок України та Росії і, одночасно, "жидобандерівець". Ці статуси - частина біографії вінничанина Зорія Файна. У його портфоліо - фотосесії всіх українських Президентів і майже усіх прем'єр-міністрів. При цьому потреби фотохудожника досить скромні, особливих статків за роки роботи так і не нажив.



Файн зустрічає мене у своїй фотостудії в історичному центрі Вінниці. Обстановка нетривіальна: на стіні - великий старовинний годинник, різьблені меблі, у сусідній кімнаті - піаніно "Zimmermann" і картини майстрів із Монмартру. Зорій - людина різностороння - композитор, мистецтвознавець, викладач та ще й письменник. Спілкуючись, розумієш, чому саме йому дістаються віп-замовлення: Файн щирий, але, як справжній фотохудожник, не проти прикрасити дійсність. Тривалий час у Вінниці Зорій Файн працював фотографом Петра Порошенка, обраного недавно президентом України.

— Як ти познайомився з Петром Порошенком?

 

— Він шукав фотографа. Довго. Я тоді лише приїхав із Москви на батьківщину - я народився у Вінниці. Влаштувався працювати у місцеву газету "9 вал". Редакція направила мене у Київ зробити фоторепортаж із прес-конференції Віктора Ющенка і Петра Порошенка. Захід був трохи нудним, і мені на місці не сиділося. Зробив декілька кадрів, передав Петру Олексійовичу на диску. Йому все сподобалось. Він мене почав переманювати і запропонував гарні умови: зарплату вп'ятеро більшу, ніж я отримував у газеті, квартиру у Вінниці для мене і родини зняли. За вісім років я з ним об'їздив усю Україну і не лише.

— Отже, як "старожил" у віп-команді, добре знаєш тонкощі характеру нинішнього президента України. Кажуть, він надчутливо ставиться до критики, ти це відчув?

 

— Можу сказати, що це властиве абсолютно всім віп-персонам. Я працював з усіма українськими президентами та багатьма прем'єр-міністрами і скажу, - половина з них надчутливо реагує на критику. Отже, і фото має бути ідеальне - як фотохудожник я намагаюсь трошки прикрасити дійсність. Пригадую фотосесію одного з політиків, дружина якого була набагато молодшою. І щоб не був сильний контраст на фото, я попросив візажистів її "зістарити". Така реакція віп-персон, на мою думку, пов'язана не з особистістю людини, а з тими ризиками і навантаженнями, які приносить публічність і відомість. Щодо особливостей Петра Порошенка... У нього колосальна працездатність. Не міг у це повірити, якби не відчув на собі. Я інколи не витримував графіка - він міг призначати нараду на дві години ночі, далі - на чотири ранку, а о восьмій ранку вже чистий і вибритий вирушав на засідання парламенту. Ніхто не міг витримати такий темп. І батько у нього такий же "живчик". Уявіть, чоловік, якому далеко за сімдесят, о 8-й ранку виїздить із головами агрокомплексів у "ПАЗику" в поле. І контролює роботу. Жорстко. Щоб не гнали халтуру.

 

— Коли Віктор Ющенко став Президентом України, місце у прес-службі тобі не запропонували...

— Відповіли, що "людям Порошенка" у команді нинішнього президента не місце. І його дружині, Катерині Ющенко, теж не рекомендували. Згодом ми з нею зустрічались на весіллі сина одного із губернаторів. Вона запевнила - жалкує, що не наполягла взяти мене своїм особистим фотографом.

— Зараз у команду не кличуть?

— Мене у фейсбуці піддражнювали напередодні виборів - ти, мовляв, станеш особистим фотографом президента. Але я у політику не рвуся. Порошенко свого часу дав мені хороший старт - купив для роботи "правильний" фотоапарат - "Олімпус" за 2,5 тисячі доларів. Це була фантастика! Цим фотоапаратом я собі згодом заробив усе решту. До речі, це його улюблена приказка: "Я ніколи не даю їжу, я лише даю вудку, щоб людина сама собі виловила рибку".

 

— Зорію, але я знаю, що в тебе є й інший статус - "улюбленого фотографа Путіна", який ще рік-два тому відкривав двері до багатьох олігархів. Сьогодні ж це, швидше, негатив. Часто дорікають?

— Докори і сарказм чую, як це не дивно, від журналістів. З їх легкої руки я отримав це "звання" і мене вітали, розривали на інтерв'ю. А зараз від декого звучать протилежні слова. Мовляв, забирай манатки і дуй на Росію, бо ти ж "улюблений фотограф Путіна". А я й не цураюсь. Тим паче, цей випадок аж ніяк не пов'язаний з політикою. У cічні 2011 року я був декілька тижнів у Москві. І звернув увагу, що на полицях книжкових магазинів чимало альбомів із фото столиці, але я би проілюстрував трохи інакше, можливо, не так помпезно. Я зробив таку сесію недорогою звичайною "мильницею". Свідомо. Бо хотів довести, що не фотоапарат робить знімки, а фотограф. Вийшло. Коли розмістив світлини в Інтернеті - мені написав Володимир Путін. Думав, що це жарт. Але в Адміністрації Президента РФ це підтвердили і журналістам. Саме газетярі й вигадали кліше, яке згодом розтиражували інші ЗМІ - "улюблений фотограф Путіна". Зараз мої коментарі у соцмережах з приводу Росії теж можуть багатьом не подобатись. Але я маю власну думку, і нехай вона відрізняється від загалу, вона - моя. Ось, наприклад, на День Європи у Вінниці якісь маргінали кидали дартс у портрет Путіна - мене це обурило. Хіба то європейська позиція? Ми ж говоримо про європейські цінності. Я, наприклад, можу, не боячись, носити футболку з написом "жидобандера". Правда - вона зі мною. Я патріот своєї землі. Але не ідіот, який вірить фантикам і скочується на те, щоб Президентів інших країн паплюжити. Їх обирали люди, що живуть там.

 

— Яким був твій найбільший гонорар: як журналіста, фотографа? За яку роботу?

— За одну репортерську світлину Тимошенко у парламенті одного разу отримав майже річний гонорар. Суму не називатиму.

 

— А що це за історія з футболкою "жидобандера"?

— Мені дуже сподобалась така футболка на Коломойському, і дружина мені замовила таку ж. На ній - зображення мінори у вигляді тризуба і внизу підпис "жидобандера". Дуже тонке і влучне поєднання. Я пишаюсь тим, що я єврей і живу у багатонаціональній країні.

 

— Твою "мову світлин" розуміють?

— Не завжди. Пропагандистська машина працює ідеально. На травневі ми з друзями поїхали у Карпати. Завше у цей час подорожуємо у Крим, а цьогоріч не поїхали принципово. Уявіть, 35 груп вінницьких туристів і жодна не поїхала у Крим! Дізнавшись про криваві події в Одесі телефоном, я зробив ще одне фото для соцмереж - на вершині гори - єдиних гір, що наразі залишились в Україні, із українським прапором і у цій футболці. Знову "нарвався" на шквал звинувачень у шовінізмі.

 

— Згадав у відповідь росіянам Крим?

 

— Авжеж. Проте, на мою думку, вони (кримчани - ред.) завше ідеалізували Росію. Пригадую, як напочатку 2000-х приїхав у Воронцовський палац і попросив безкоштовний білет за посвідченням Спілки журналістів України. То вони й чути нічого не хотіли! Ситуація кардинально змінилась, коли я дістав посвідчення Спілки журналістів Москви. Мені навіть наукового співробітника у супровід дали, щоб екскурсію провів.

 

А як тобі вдалося отримати ці посвідчення?

— У 1995 році я закінчив Російську академію музики імені Гнесіних (Москва) по класу композиції професора Г. В. Чернова. Згодом шість років працював у російській столиці у різних видавництвах. Як художник-оформлювач брав участь у виданні більш як 70-ти поліграфічних проектів. Відтак, із 1999 року я - член Міжнародного союзу слов'янських журналістів, у 2000 році отримав посвідчення Члена спілки журналістів Росії та Москви, а також спілки фотохудожників Росії. Заробляв фотографуванням і концертною діяльністю як піаніст... Кому цікаво, може у мене на сайті подивитись імпровізації на українські теми. А коли приїхав в Україну - працював у виданнях Вінниччини і вступив у 2002 році до Національної спілки журналістів України.

 

— Наразі ти працюєш над спільним зі столичними агентствами проектом, присвяченим сімейним цінностям. Що це за проект?

— У суспільстві втрачаються такі поняття, як вірність, любов, толерантність, повага до старших. У Європі подібні проекти дуже актуальні. Мені поставили завдання "підловити" нюанси щирих відносин - десь хлопчик із дівчинкою за руки тримаються, чийсь ніжний погляд, батьки-діти. Щось на кшалт такої соціальної реклами можна вже бачити у Вінниці. Приміром, на трамвайних зупинках - плакати із цитатами Михайла Коцюбинського. Слід культивувати сімейні цінності, адже від того, що вони нівелюються, втрачає нація, країна.

 

— Днями ти анонсував завершення своєї першої автобіографічної книги. Чим вона може бути цікава іншим?

 

— Як автор, хочу, щоб книга стала бестселером.

 

— Аргументи?

— Гранично відверте, чесне видання. Критики порівняли книгу із концентратом, коли "випив" сторінку - і "заряду" вистачає на тиждень. Це - щоденник: спостереження, короткі есе, дорожні нотатки. Назва - "Кава-брейк із його Високістю". І розпочинається вона з історії про візит до арабського шейха в Емірат Рас-Ель-Хайм у складі делегації бізнесменів. Продовження - часи президентства Ющенка.

 

— Окрім вищезазначених регалій, ти ще й заслужений діяч мистецтв. Коли встиг?

— Це сталось у 2009-му за Указом Ющенка. Тоді вийшов мій перший фотоальбом "Золота підкова Черкащини" - одна з перших туристичних візитівок України. Альбом перевидавався тричі. Було навіть видання у шкіряній оправі, яке Ющенко дарував усім гостям з-за кордону. Заради гарних знімків я працював над створенням альбому півтора року. На деякі зйомки мені виділяли вертоліт. Багато працював у художньому музеї, робив виставки, систематизував експонати, підготував ряд видань, в т.ч. і про Вінницю - його видали поляки ще у 2005 році. Взагалі, робота мистецтвознавця мені більше до душі, аніж, як хлопчисько, бігати з фотоапаратом.

 

 

Спілкувалась Наталія Журбенко.

 

Посилання на оригінал - портал "УКРІНФОРМ"...

 

Інші інтерв'ю Зорія Файна...

 

Фотогалерея VIP-персона...

Фотогалерея Діловий портрет...

Фотогалерея Репортаж з місця події...

 

 

Нравится
Вернуться к анонсам новостей

Комментарии


 

Добавить комментарий к новости

 
Пользователь*:  
E-mail:  
    Не бойтесь оставлять свой е-мейл - у нас он защищен от спама
Комментарий*:  
Ввведите код*:  
   
    Пожалуйста, будьте предельно внимательны при вводе кода подтверждения во избежание потери набранного текста!
   
   
     
   
 
  Rambler's Top100Моя Вінниця - сайт міста Вінниця ВинБизнес - каталог предприятий Винницы и Винницкой области Каталог подрядчиков - Фото и видео